Безплатний сир у мишоловці або хто заробляє на нульових кредитах.
10 нояб 2008 17:07 2956
Безплатний сир у мишоловці або хто заробляє на нульових кредитах.

Риторичне питання: для кого сир безплатний у мишоловці? Для власника мишоловки? Ні, власник заплатив за сир… То, може, для мишеняти? Теж ні, бо платить воно за цей ласий шматочок набагато більшу ціну, ніж власник мишоловки. А саме своїм власним життям.
Те ж саме можна сказати і про так звані “нульові” кредити, про які йтиметься далі.

Недавно зустрів знайому, яка з такою радістю розповіла, що минулого тижня придбала музичний центр для сина, що мені здалося, наче виграла мільйон у лотерею, а не виклала за товар свої кревні. Коли ж почав розпитувати, з'ясувалось, що знайома клюнула на маркетингову акцію магазину побутової техніки і придбала товар у кредит. Щоправда “безпроцентний” – так вважала чергова жертва маркетингових технологій.

Така заманлива пропозиція підкуповує. А що, усього 0,01 відсоток щомісяця, і то лише за кредит, а як доважок мізерний відсоток за послуги банку. Крім того, банк, який надає такий кредит на придбання побутової техніки, не вимагає довідки про доходи і сам платить комісійні за покупця!

Начебто все так красиво, що самому хочеться піти в найближчий маркет і взяти широкоформатний телевізор тисяч за 12… Як-то кажуть, мріяти нікому не заборонено, а тут ще й така спокуса втілити мрію в реальність! Проте давайте розберемось, чи все так красиво, як стверджує реклама, яка, між іншим, теж грошей коштує!

Наприклад, у США потенційного покупця в оману не вводять. Йому відразу пропонують декілька варіантів придбання товару в кредит: або купити товар за ринковою вартістю з наступними виплатами за кредитом, включаючи відсотки, або придбати товар за ціною, яка вже включає банківські відсотки. Тобто споживач має право обирати, коли йому вигідніше витратити більшу частину коштів – зразу при купівлі товару чи потім. А європейським банкам узагалі заборонено заманювати клієнтів “безвідсотковими” кредитами.

Проте в Україні дозволено все! Тож і українські й іноземні банки тут “відриваються” на повну! А що? Споживачі українські нічим і ніким не захищені. Тож можна їх “використовувати” як кому заманеться! Адже за українським законодавством відверте здирництво і обман споживача – це лише “введення споживача в оману”. Та й це неможливо довести, оскільки є Закон України “Про банки та банківську діяльність”, де є лише зауваження, що клієнт має знати розмір процентної ставки. Усе інше йому знати необов'язково…

“Безвідсотковий” кредит – це лише вправний маркетинговий хід, який збільшує попит на товари. Ідея заробляти на пристрасті населення до всього безплатного виявилась надзвичайно продуктивною! За цією схемою нині продається майже половина товарів. У кожному маркеті реклама буквально накриває хвилею відвідувачів, закликаючи “купувати товари, поки акція не закінчилась… адже саме в нашому маркеті все дешево і безплатно!” І споживачі клюють. Але не буває в магазинах нічого безплатного… Навіть підгнилих та зіпсованих продуктів – їх теж переробляють і нам же “впарюють”! Як не існує й безвідсоткового кредиту. Слово “кредит” вже означає, що треба платити! А без відсотків кредитів не буває. Згідно з чинним українським законодавством, банки не мають права встановлювати нульовий відсоток за кредити, оскільки не є благодійними організаціями. Тому, отримуючи повідомлення на щомісячне погашення заборгованості за кредитом, обурюватись вже запізно…

Хоча гнів споживача цілком зрозумілий – укладав угоду на нуль відсотків, а повідомлення прийшло, приміром, на 36% річних! Але Закон не порушено… де юре, а де факто – споживача ошукали. Інколи люди, внісши перший внесок за кредитом, вважають, що залишилось виплатити лише залишкову вартість товару, а потім з'ясовується, що цей платіж складався тільки з комісійних зборів, а тепер споживачеві доведеться платити за кредит за повною програмою!

Але ж маркети кричать про те, що кредити дійсно нульові! То кому ж вірити? Відповідь проста – треба не вірити словам, а рахувати. Відповідно, приховані відсотки включені або у вартість товару, або маскують під послуги. У такому випадку дурять не лише споживача, який хоче придбати товар у кредит, а й платоспроможного покупця, який бере товар без кредиту за готівку! Дуже часто маркети побутової техніки піднімають ціни до надзвичайно високого рівня, а потім запускають програми активізації купівельної спроможності методом псевдознижок на 5, 10, а подекуди й до 50-ти відсотків (уявіть собі, які в такому разі накрутки роблять продавці!) та “безпроцентні” кредити, компенсуючи таким чином витрати за банківськими кредитами.

Тож обирати споживачам – бути ошуканими чи пошукати той же товар, але за реальною ринковою ціною. Може, комусь дійсно вигідно переплачувати майже вдвічі, але платити за товар частинами протягом року чи двох.

 

Олександр Гавриленко, газета "Справедливість"