Крепость Святой Елисаветы

Фортеця святої Єлисавети

 

Будівництво фортеці в межиріччі Інгулу і Сугоклеї було обумовлено історичною необхідністю. Воно почалося 18 червня 1754 року Креслення і внутрішнє планування склав архітектор Віст, спорудженням укріплень керував інженер-полковник Менцеліус.

Загальне керівництво здійснював генерал-майор Глєбов, який й став її першим комендантом.
Побудована за три роки фортеця являла собою земляний вал у вигляді замкнутого багатокутника. Головну її міць скла-дали 6 бастіонів і 6 равелінів, у яких розміщалося близько тисячі гармат знятих із військових кораблів і скасованих укріп-лень. Загальна територія складала 57 гектарів. В’їзних воріт було троє: Троїцькі і Всесвятські стояли на місцях існуючих в’їздів. Воздвиженські знаходилися з південно-східного боку

У 1794 році при коменданті генерал-майорі Петерсоні фортеця була роззброєна (гармати та іншу зброю передали до Херсонської фортеці, будівництво якої завершилося у 1787 році), а у 1805 році при коменданті генерал-майорі Альвінцеві ліквідована. Збереглися дві гармати, що стоять на п’єдесталах при в’їзді на територію фортеці.

Одночасно з будівництвом укріплень зводилися казарми для солдатв, будинки для офіцерів, соборна церква, кузня і різні господарські будівлі. Частина цих споруд збереглася до наших днів. Це прямокутні у плані одноповерхові будівлі коридорного типу з окремими входами для взводів. Стіни зводилися з місцевого каменю - вапняку
Нині територія фортеці покрита густою зеленню, серед якої проглядаються збережені будівлі XVIII сторіччя (в них розмі-щена міська лікарня №1). Тут знаходиться мемор ал Вічного вогню на військовому цвинтарі.